Перитонеальний діаліз та перитонеальний фіброз: молекулярні механізми, фактори ризику та перспектива профілактики

Наукова стаття лікарів-нефрологів МЦ "Нефроцентр" в Українському журналі нефрології та діалізу.

Ukrainian Journal of Nephrology and Dialysis

Н. Степанова, Л. Снісар, О. Бурдейна

Резюме.

Лікування методом перитонеального діалізу (ПД) викликає структурні та функціональні зміни перитонеальної мембрани, кінцевою точкою яких є перитонеальний фіброз. Перитонеальний фіброз діагностується у 50% і 80% ПД пацієнтів протягом одного та двох років лікування, відповідно. Ключову роль в індукції перитонеального фіброзу відіграє мезотеліально-мезенхімальна трансформація, яка являє собою складний біологічний процес переходу мезотелію в мезенхім. У цьому огляді підсумовано сучасні знання щодо змін функції та морфології перитонеуму, молекулярні механізми розвитку перитонеального фіброзу та його клінічні наслідки з часом лікування ПД. Особлива увага приділяється доведеним та можливим факторам ризику перитонеального фіброзу, розглядаються наявні та перспективні стратегії профілактики.

Публікація доступна до перегляду у PDF-файлі: