При яких станах гемодіаліз застосовують найчастіше?

• При гострій або хронічній нирковій недостатності, коли нирки не справляються зі своїми завданнями з очищення крові та виведення надлишків води з організму. Аутотоксичними продуктами розпаду найчастіше стає сечовина, що накопичується в плазмі крові в результаті розщеплення складних білків, і креатинін – залишковий продукт енергетичних обмінів у м’язовій тканині.
• При отруєнні лікарськими препаратами, переважно груп барбітуратів, саліцилатів, транквілізаторів, нейролептиків, а також препаратів, які містять солі брому, йоду та сульфаніламідні засоби.
• При отруєнні великими дозами етилового спирту, коли максимально швидке очищення крові життєво необхідне навіть.
• При отруєнні метилатами – часте явище серед хворих на хронічний алкоголізм, які випивають випадково метиловий спирт.
• Стани, патогенез яких призводить до надмірного накопичення токсичних продуктів у тканинах та плазмі крові. Класичним прикладом такої хвороби є синдром тривалого здавлення, внаслідок якого розвивається гостра ниркова недостатності, що потребує лікування гемодіаліз.
• При вираженій гіперволемії, яка супроводжується накопиченням рідини у порожнинах, набряком життєвоважливих органів: набряк легень, набряк головного мозку, гостра серцева недостатність, що призводить до плевриту, перикардиту.

Показання до гемодіалізу. Його використовують лише за наявності чітких показань:

• Кількість сечі, що виділяється протягом доби фізіологічним способом, менше 200 мл;
• Швидвість клубочкової фільтрації менше 10 мл/хв/площу тіла;
• Концентрація сечовини у плазмі крові більше 35 ммоль/л;
• Гіперкаліємія – більше 6,5 ммоль/л;
• Концентрація бікарбонатів крові нижче 20 ммоль/л;
• Набряк мозк, легенів, перикард, що не піддається консервативному лікуванню;
• Клінічні ознаки гострого отруєння етилового спирту;
• Вживання будь-якої кількості метилового спирту в анамнезі.