Дослідники з Медичної школи Університету Піттсбурга виявили біомаркер крові, який передбачає відторгнення трансплантату нирки. Зміни в крові при цьому розвиваються поступово протягом 8 місяців, що дає лікарям можливість втрутитися і запобігти необоротному пошкодженню трансплантату. Результати своїх досліджень автори опублікували в журналі Science Translational Medicine, запропонувавши і ліки для покращення виживання нирки.

Провідний автор дослідження Девід Ротштейн та його колеги з Інституту трансплантації проаналізували зразки крові у 244 пацієнтів після трансплантації нирки у Медичній школі Університету Піттсбурга та у 95 пацієнтів із Королівської клінічної лікарні.

Вони виявили, що співвідношення ІЛ-10 і фактора некрозу пухлини (ФНП), що продукуються В-клітинами, з високим ступенем ймовірності передбачає відторгнення нирки. На думку авторів дослідження, баланс між IL-10 і ФНП говорить про стан імунної системи – чи перебуває вона у стані спокою чи активізації і чи намагатиметься відкинути трансплантат.

У тих пацієнтів, які характеризувались високим ризиком відторгнення, виходячи із співвідношення IL-10 і ФНП, у переважній більшості випадків (91%) трансплантат не приживався. Тоді як у групі низького ризику пересаджена нирка відторгалася лише у 10% випадків. Через п'ять років після операції ймовірність втрати пересаджених нирок у групі високого ризику збільшувалася.

Зменшити ризик відторгнення трансплантата автори пропонують введенням інгібіторів ФНП (іФНВ), які рідко використовуються в посттрансплантаційній терапії, але є основою для лікування ревматоїдного артриту, запального захворювання кишечника та інших станів, що характеризуються запаленням. Використання іФНП після трансплантації може бути достатнім, щоб «перезавантажити» імунну систему та запобігти відторгненню до його початку.

Для підтвердження цього принципу Д. Ротштейн та його колеги застосували іФНП у культурі В-клітин, взятих у пацієнтів із групи високого ризику. Це призвело до зміни як біомаркера, а й безлічі інших показників, які свідчили про відновлення регуляторних функцій організму.