Марія живе та працює у Великій Британії вже декілька років і порівнює британську та українську системи охорони здоровʼя.

❝Доступ українців до медицини кращий за NHS (Національна служба здоров’я Великої Британії)❞

Попри війну за потреби українці можуть звернутися до лікаря. Не дивно, що біженці повертаються на лікування.

У травні минулого року після перебування в не найкращому німецькому готелі я заразилась неприємною шкірною інфекцією. Після незліченних марних спроб додзвонитися до NHS, щоб мене оглянув дерматолог, мені сказали, що знадобляться місяці, перш ніж мені призначать дату прийому.

«Так знайомо» — ви могли б подумати. Але якщо ви читали історії про українців, які живуть у Великій Британії та повертаються на лікування до рідної країни, і намагалися у них повірити, дозвольте сказати вам, що я одна з них. Відмовившись від NHS, я полетіла до Польщі і перетнула кордон. Пізніше того ж дня під сирени повітряної тривоги я відвідала лікарню. До вечора я мала відповідні ліки, щоб почати одужувати.

Проживши у Великій Британії понад два роки, я бачу, що українці розпещені щодо доступу до медичної допомоги порівняно з британцями, незважаючи на мільярди, які щедро витрачаються на NHS. Я виросла у маленькому містечку на заході України, куди все ще можна повернутися, незважаючи на бойові дії на сході, і мені ніколи не доводилося чекати більше двох днів, щоб мене оглянув лікар-спеціаліст.

Коли в Україні вам погано, зазвичай радять негайно звернутися до лікаря. Протягом дня-двох вам роблять різні обстеження, такі як рентген легенів і забір крові, а потім призначають лікування. Лікар зазвичай дає вам свій номер телефону, щоб ви могли написати або зателефонувати йому, щоб обговорити свій прогрес. Після вашого одужання лікар, як правило, рекомендує знову здати аналізи крові, щоб переконатися, що хвороба повністю зникла. На відміну від NHS, де ібупрофен, здається, є панацеєю від усіх життєвих бід.

Ковід і повномасштабна війна неминуче вдарили по українській системі охорони здоров’я. Але його фундаментальна система — хороша. Запроваджена у 2018 році, вона базується на принципі «гроші ходять за пацієнтом». По суті, це означає, що українці можуть обрати свого лікаря — на відміну від Великобританії, де ви обираєте операцію — і вони можуть змінити лікаря, якщо вони не задоволені.

Тож медиків в Україні стимулюють працювати якнайкраще: чим більше пацієнтів у них на обліку, тим вищі зарплати. Мій український лікар, наприклад, друг родини. Вона багато років успішно лікувала мене і моїх батьків, тому ми постійно до неї повертаємося.

В Україні є розгалужена мережа приватних лікарень і клінік, де ви можете зробити МРТ або рентген не більше ніж за 80 фунтів стерлінгів. Багато з цих клінік мають зручні мобільні додатки, за допомогою яких можна вибрати лікаря-спеціаліста та записатися на прийом у дорозі.

У травні минулого року я заплатила 5 фунтів стерлінгів за приватний прийом у дерматолога, під час якого медсестра взяла зразок мого висипу, щоб встановити причину проблеми (я отримала результати за пів години). В середньому вартість прийому приватного лікаря в Україні коливається від £10 до £40. З огляду на те, що середньомісячна зарплата все ще відносно низька, не багато українців можуть дозволити собі піти в приватний сектор. Однак це безперечно допомагає тим, що вибір є, і варіантів багато.

Плануючи поїздку додому з Великої Британії, я помітила, що українці часто намагаються відвідати якомога більше лікарів. Кілька місяців тому я зустріла іншу українку, яка жила в Лондоні і поверталася, щоб пройти огляд до українських лікарів. Страждаючи від сильного болю в шлунку тижнями поспіль, вона не хотіла ризикувати довгими листами очікування NHS.

Швидкий пошук у групах Facebook показує, що українці можуть боятися захворіти у Великобританії через страх не отримати лікування. Зважаючи на те, що більшість тих, хто приїхав до Великої Британії після вторгнення, — це матері та діти, відсутність швидкого доступу до лікарів лише посилює тривогу. Українські лікарі стали доступними в Інтернеті 24/7 для біженців, розкиданих по всьому світу.

Звісно, українська система охорони здоров’я не ідеальна. Пережитки радянського минулого, зміцнені корупцією та кумівством, все ще присутні в країні. Однак, як зазначила моя українська подруга-лікарка Ольга Фокаф, якщо українська система в майбутньому зможе розвиватися без зовнішніх потрясінь, таких як війна, це може стати величезною історією успіху. Можливо, Велика Британія одного разу зможе навчитися українського досвіду охорони здоров’я.

Оригінал публікації за посиланням: http://bit.ly/3TGS3jX