Камені у нирках утворюються в багатих кальцієм шарах і структурно нагадують інші природні мінерали такі, наприклад, як коралові рифи, мінерали в гарячих джерелах, римських акведуках або підземних родовищах нафти. Відкриття, яке збурює багаторічні уявлення про природу і склад каменів у нирках, зробили американські вчені.

Це відкриття зламало багаторічні уявлення про природу і склад каменів у нирках.

Камені в нирках постійно частково розчиняються і знову ростуть. Це суперечить широко поширеній думці про те, що камені в нирках є однорідними породами, які ніколи не розчиняються і відрізняються від всіх інших гірських порід у природі.

Всупереч тому, чого лікарів так довго вчили, ми виявили, що камені у нирках - це динамічний процес зростання і розчинення. Це означає, що одного разу можна буде втрутитися, аби повністю розчинити камені прямо у нирці пацієнта. Сьогодні, на думку більшості лікарів, це неможливо.

Автори дослідження стверджують, що камені в нирках - це не мертві кристалічні брили, а похвилинний запис здоров'я і функціонування нирок.

Вчені використовували новітні методи світлової та електронної мікроскопії надвисокої роздільної здатності, комбінуючи їх з рентгенівською спектроскопією. Такі методи зазвичай використовуються в геології і геобіологіі, але не використовувалися для вивчення мінералізації в живих організмах, таких як камені в нирках і жовчному міхурі.

В результаті були отримані вражаючі, чіткі і барвисті, зображення внутрішньої історії зростання каменів у нирках, що показують чергування або накладання тонких шарів органічної речовини і кристалів.

Дослідники виявили, що на самих ранніх стадіях розвитку ниркових каменів кристали гідратованої форми оксалату кальцію злипаються, утворюючи великий безладний клубок. Шари органічної речовини і кристалів накопичуються поверх цього внутрішнього ядра, утворюючи зовнішню оболонку. Камені продовжують розчинятися і рости.

Багато шарів були зруйнованими, через те, що частина каменів - зазвичай внутрішні кристали дигідрату - розчинилися. А нові кристали зневодненої форми оксалату кальцію знову почали зростати у цих порожнинах. Це як в геології, коли видно часові нашарування різних ґрунтів і мінералів.

Таким чином, всього один камінь являє собою цілу серію подій з плином часу, які мають вирішальне значення для розшифровки історії сечокам'яної хвороби, вважають дослідники.