Калій крові: норма, причини відхилень і способи корекції

Що таке калій і за що він відповідає

Калій є мінералом, який у рідинах організму перебуває у вигляді електрично заряджених частинок, іонів. Такі речовини називають електролітами. Завдяки різниці концентрацій калію всередині клітини та поза нею клітини можуть створювати електричні сигнали.

Це потрібно для передачі нервових імпульсів, скорочення скелетних м’язів і роботи серця. Калій також бере участь у підтриманні внутрішньоклітинного середовища. Його нестача або надлишок змінюють збудливість клітин, тому навіть порівняно невеликі зміни показника можуть мати клінічне значення.

Майже весь калій організму міститься всередині клітин. У крові циркулює лише невелика частка, але саме її вимірюють під час звичайного лабораторного дослідження. Отже, результат аналізу не дорівнює загальним запасам калію в організмі.

Калій надходить із їжею: овочами, фруктами, бобовими, молочними продуктами, м’ясом та іншими продуктами. Нирки регулюють його виведення відповідно до потреб організму. На цей процес впливають гормони, зокрема альдостерон, а на переміщення калію між кров’ю та клітинами впливає інсулін.

За хронічної хвороби нирок ця регуляція може порушуватись. Проте підвищення калію не є неминучим для кожного пацієнта: значення мають стадія хвороби, супутні стани та лікування.

Норма калію в крові

Норма калію в крові для більшості дорослих орієнтовно становить 3,5–5,0 ммоль/л. Деякі лабораторії використовують інші межі, наприклад до 5,1 або 5,2 ммоль/л. Тому результат потрібно порівнювати з референсним діапазоном, зазначеним саме у вашому бланку.

У бланку можна побачити назви «калій у сироватці крові» або «калій плазми крові». Сироватку отримують після згортання крові, а плазму відокремлюють із зразка, у якому згортанню запобігають. Обидва матеріали використовують для дослідження.

Концентрація калію в сироватці може бути трохи вищою, ніж у плазмі, через його вивільнення під час згортання. Це особливо важливо, коли результат несподівано високий або значно підвищена кількість тромбоцитів. За потреби лікар уточнює показник в іншому типі зразка.

Одна цифра не визначає всю тактику лікування. Лікар враховує попередні результати, швидкість зміни калію, функцію нирок, ліки та самопочуття. Значення 6,0–6,4 ммоль/л також потребує термінового контакту з лікарем, особливо на тлі гострого захворювання або зменшення кількості сечі.

Причини підвищення калію

Підвищений калій крові називають гіперкаліємією. Найчастіше вона виникає, коли організм недостатньо виводить калій або коли він переміщується з клітин у кров. Нерідко одночасно діють кілька причин.

• Порушення функції нирок. Гостре ураження нирок і пізні стадії хронічної хвороби нирок зменшують здатність виводити надлишок калію. У пацієнтів, які лікуються гемодіалізом, він може накопичуватись між процедурами, особливо після пропущеного сеансу. Водночас високий калій сам по собі не встановлює діагноз хвороби нирок.
• Ліки та добавки. Показник можуть підвищувати інгібітори АПФ, сартани, спіронолактон та інші препарати, що впливають на виведення калію. Додатковий ризик створюють деякі протизапальні засоби, триметоприм, препарати калію та замінники солі з хлоридом калію. Ризик залежить від поєднання ліків і функції нирок.
• Зміни обміну речовин. Дефіцит інсуліну, значне підвищення глюкози, деякі види метаболічного ацидозу та руйнування тканин можуть сприяти виходу калію з клітин. Рідше причиною є недостатність надниркових залоз.
• Зневоднення. Значна втрата рідини може погіршити кровопостачання нирок і спричинити гостре порушення їхньої роботи. Підвищення калію в такому разі пов’язане насамперед зі зменшенням його виведення.
• Харчування. Надмірне надходження калію особливо важливе за порушеної функції нирок. Звичайний раціон у людини зі здоровими нирками рідко спричиняє гіперкаліємію. Окремої уваги потребують концентровані добавки та калієва сіль.
• Іноді високий калій у крові є лабораторним артефактом. Якщо клітини зруйнувались у пробірці, результат може бути хибно підвищеним. Це називають псевдогіперкаліємією.

Причини зниження калію

Низький калій крові, або гіпокаліємія, найчастіше пов’язаний із втратою калію через травний тракт чи нирки. Інший механізм полягає в його переміщенні з крові всередину клітин.

• Поширена причина, тривала діарея. Калій втрачається з кишковим вмістом, а надмірне використання проносних може посилювати ці втрати. Блювання також сприяє гіпокаліємії: значну роль відіграють зміни кислотно-лужного стану та посилене виведення калію нирками.
• Серед ліків найчастіше причиною стають петльові й тіазидні діуретики. Вони збільшують втрату калію із сечею. Не всі сечогінні діють однаково: калійзберігальні препарати, навпаки, можуть підвищувати його рівень.
• Тривале інтенсивне потовиділення теж може сприяти зниженню, особливо разом із недостатнім харчуванням або іншими втратами. Лише низьке надходження калію з їжею рідко пояснює виражену гіпокаліємію.
• До інших причин належать надлишок альдостерону, окремі захворювання ниркових канальців і дефіцит магнію. Переміщення калію в клітини можливе після введення інсуліну або застосування деяких бронхолітиків.
• Якщо знижений калій у крові зберігається, лікар може перевірити магній і втрату калію із сечею. Самостійне вживання добавок без з’ясування причини здатне спричинити протилежне відхилення.

Чим небезпечні відхилення від норми

Надлишок і нестача калію впливають на електричну активність серця. Можливі перебої, уповільнення або прискорення серцебиття, а за тяжких порушень виникають небезпечні аритмії.

Підвищений калій іноді спричиняє м’язову слабкість, поколювання або відчуття важкості в кінцівках. Знижений рівень може проявлятись слабкістю, судомами, закрепом. Значна гіпокаліємія здатна порушувати роботу дихальних м’язів.

Проте симптомів може не бути.

Самопочуття не дозволяє надійно визначити, наскільки небезпечний результат. Ризик залежить від концентрації калію, швидкості її зміни, захворювань серця та інших електролітних порушень. Для оцінки лікар використовує аналізи й електрокардіограму. Нормальна ЕКГ не виключає небезпеки тяжкої гіперкаліємії.

Калій 6,5 ммоль/л і вище потребує невідкладної допомоги навіть без скарг. Не слід чекати планового візиту або намагатись виправити такий показник лише дієтою.

Калій нижче 2,5 ммоль/л також потребує невідкладної оцінки. За непритомності, вираженої слабкості, утрудненого дихання або помітних порушень серцебиття потрібно звертатись по екстрену допомогу незалежно від останнього результату аналізу. Якщо лабораторія повідомила про критичний показник, дотримуйтесь її рекомендації щодо термінового звернення.

Коли потрібно здати аналіз?

Аналіз на калій крові призначають для контролю за хронічної хвороби нирок, гострого ураження нирок, серцевої недостатності та станів, що супроводжуються порушенням водного й електролітного балансу.

Показник перевіряють перед початком і після зміни дози ліків, які можуть впливати на калій: інгібіторів АПФ, сартанів, антагоністів мінералокортикоїдних рецепторів або діуретиків. Частоту контролю лікар визначає з урахуванням функції нирок, попереднього результату та супутнього лікування.

Дослідження може знадобитись після тривалої діареї, блювання, значних втрат рідини, а також за незрозумілої м’язової слабкості, судом чи перебоїв серцебиття.

Пацієнтам на діалізі калій визначають у межах регулярного лабораторного контролю. Після пропущеної процедури, гострого захворювання або суттєвої зміни лікування може знадобитись додаткова перевірка.

Сам по собі аналіз не пояснює причину симптомів. Його часто оцінюють разом із креатиніном, іншими електролітами та, за показаннями, ЕКГ. Якщо стан різко погіршився, очікування планової здачі крові не має затримувати медичну допомогу.

Як знизити підвищений рівень калію?

Щоб вирішити, як знизити калій у крові, спочатку оцінюють результат і причину підвищення. За несподіваного невеликого відхилення лікар може призначити повторний аналіз. За критичного показника лікування не відкладають заради планового повторного дослідження.

Корекція харчування потрібна не кожному пацієнту з хворобою нирок. Якщо калій підвищений, варто разом із лікарем або дієтологом переглянути порції, частоту вживання продуктів і склад добавок.

Насамперед звертають увагу на замінники солі з хлоридом калію та продукти з калієвими добавками. Великі порції сухофруктів, соків, картоплі, томатних концентратів можуть давати значне калієве навантаження. Повна відмова від овочів і фруктів зазвичай не потрібна. Раціон має залишатись достатнім за калорійністю та поживністю.

Відварювання нарізаних овочів у воді з подальшим зливанням відвару може зменшити вміст калію. Ефект залежить від продукту та способу приготування. Це не спосіб швидко усунути небезпечну гіперкаліємію.

Лікар також переглядає ліки, лікує закреп, коригує недостатній контроль глюкози або метаболічний ацидоз. За показаннями призначає діуретик чи препарат, який зв’язує калій у кишківнику. Самостійно скасовувати ліки для захисту серця й нирок не варто.

За тяжкої гіперкаліємії потрібне лікування в медичному закладі; іноді необхідний діаліз.

Як знизити калій у крові в домашніх умовах, залежить від конкретної ситуації. Домашні зміни раціону є частиною узгодженого лікування. Порада «пийте більше води» не універсальна: за серцевої недостатності, набряків або діалізу надлишок рідини може зашкодити.

Аналіз крові на калій: як здати?

Аналіз крові на калій визначає концентрацію цього електроліту на момент забору. Для дослідження зазвичай беруть венозну кров. У лабораторії використовують сироватку або плазму, а результат зазначають у ммоль/л, іноді поруч із символом K або K⁺.

Для окремого визначення калію голодування зазвичай не потрібне. Якщо одночасно призначено інші дослідження, наприклад глюкозу чи певні біохімічні показники, правила підготовки можуть відрізнятись. Уточніть їх у лабораторії заздалегідь.

Перед здачею повідомте лікарю про всі препарати, добавки та замінники солі, які використовуєте. Не скасовуйте призначене лікування самостійно, щоб отримати «кращий» результат.

Під час забору не слід багаторазово сильно стискати й розтискати кулак. Це може тимчасово підвищити калій у зразку. На точність також впливають руйнування клітин крові, тривале накладання джгута та затримка обробки проби.

Якщо лабораторія позначила гемоліз, лікар вирішує, чи потрібен повторний забір. Проте небезпечний результат не можна автоматично списувати на помилку. Калій в аналізі крові оцінюють разом із клінічним станом, попередніми значеннями та показниками функції нирок.