Гіперурикемія

Гіперурикемія або hyperuricaemia — це підвищений рівень сечової кислоти в крові. Сечова кислота утворюється під час розпаду пуринів — речовин, які входять до складу клітин організму та надходять з їжею. Основними пуриновими сполуками є аденін і гуанін. В процесі їх розщеплення, проміжні речовини, гіпоксантин і ксантин, за участю ферменту ксантиноксидази перетворюються на сечову кислоту.

У нормі цей процес є природною частиною обміну речовин. Але якщо сечової кислоти утворюється забагато або порушується її виведення з організму, її концентрація у крові підвищується. Тривале порушення пуринового обміну може також бути пов'язане з подагрою, утворенням уратних каменів і деякими спадковими захворюваннями.

Гіперурикемія та нирки мають двоспрямований зв'язок. З одного боку, зниження ШКФ, прийом деяких діуретиків або спадкові особливості транспорту уратів призводять до зниження виведення уратів, що є однією з найчастіших причин гіперурикемії.

З іншого боку, за умов тривалої гіперурикемії урати можуть випадати в осад, утворювати кристали та сприяти формуванню уратних конкрементів, особливо за кислого pH сечі. У довготривалій перспективі підвищена сечова кислота може бути пов'язана з ушкодженням ниркових канальців і судин та розвитком хронічної хвороби нирок (ХХН).

Норма сечової кислоти в крові залежить від віку, статі та референтних значень конкретної лабораторії. Зазвичай показник вимірюють у мкмоль/л.

Причини гіперурикемії поділяють на первинні та вторинні залежно від механізму підвищення сечової кислоти.

Первинна гіперурикемія

Первинна гіперурикемія частіше пов'язана зі спадковими особливостями обміну пуринів або виведення сечової кислоти нирками. У таких випадках організм може виробляти більше уратів або недостатньо ефективно виводити їх із сечею.

Вторинна гіперурикемія

Вторинна гіперурикемія виникає на тлі інших станів або зовнішніх факторів. До них належать:

• хронічна хвороба нирок;
• надмірне вживання алкоголю, особливо пива;
• раціон із великою кількістю червоного м'яса, субпродуктів, бульйонів, морепродуктів;
• ожиріння та метаболічний синдром;
• прийом деяких препаратів, зокрема тіазидних і петльових діуретиків;
• онкогематологічні захворювання;
• інтенсивний розпад клітин, наприклад після хіміотерапії;
• псоріаз та інші стани з підвищеним клітинним обміном.

Гіперурикемія у більшості випадків є безсимптомною. Саме тому люди часто дізнаються про підвищену сечову кислоту випадково, після планового аналізу крові.

Коли рівень сечової кислоти залишається високим тривалий час, можуть з'являтися симптоми ускладнень:

• раптовий сильний біль, почервоніння і набряк суглоба (типово для подагри);
• біль у попереку;
• ниркова коліка;
• кров у сечі;
• часте або болісне сечовипускання;
• поява тофусів — щільних відкладень уратів під шкірою.

Симптоми гіперурикемії є однаковими у жінок і чоловіків. Водночас подагра частіше виявляється у чоловіків, а у жінок ризик зростає після менопаузи.

Основний метод діагностики — аналіз крові на сечову кислоту. Найчастіше його виконують у межах біохімічного аналізу крові.

Один підвищений результат ще не завжди означає, що людині потрібні ліки. Лікар оцінює рівень сечової кислоти разом із симптомами, функцією нирок, супутніми захворюваннями та ризиком ускладнень.

Як підготуватися до аналізу

Щоб результат був точним, рекомендовано:

• здавати кров натще;
• не їсти за 8–12 годин до аналізу;
• за 2–3 дні до дослідження обмежити м'ясо, субпродукти, міцні бульйони, алкоголь;
• не виконувати інтенсивних фізичних навантажень напередодні;
• повідомити лікаря про всі препарати, які ви приймаєте.

Додаткові дослідження

За потреби лікар може призначити:

• добовий аналіз сечі на урати;
• загальний аналіз сечі;
• креатинін крові, ШКФ;
• УЗД нирок;
• аналізи для оцінки метаболічного синдрому;
• консультацію ревматолога у разі підозри на подагру.

Якщо є ХХН, камені або зниження ШКФ, варто звернутися до нефролога. Якщо є напади болю та запалення суглобів — до ревматолога.

Лікування гіперурикемії залежить від рівня сечової кислоти, наявності ускладнень і причини підвищення.

Не кожен випадок безсимптомної гіперурикемії потребує медикаментозного лікування. У частини пацієнтів достатньо змінити харчування, питний режим, масу тіла та переглянути ліки. Але якщо є подагра, уратні камені, ХХН або дуже високі показники, лікар може рекомендувати специфічне лікування.

Медикаментозне лікування

Уратзнижувальні препарати поділяються на три основні групи:

• Інгібітори ксантиноксидази — зменшують утворення сечової кислоти.
• Урикозуричні препарати — посилюють виведення сечової кислоти.
• Препарати урикази — сприяють розщепленню сечової кислоти.

До інгібіторів ксантиноксидази належать алопуринол, фебуксостат і топіроксостат. Саме інгібітори ксантиноксидази є препаратами першої лінії, оскільки зменшують утворення сечової кислоти з ендогенних і харчових пуринів.

Урикозуричні препарати діють переважно на проксимальні канальці нирок і зменшують зворотне всмоктування сечової кислоти або посилюють її виведення. Вони розглядаються як друга лінія або варіант для пацієнтів, які не переносять інгібітори ксантиноксидази.

Немедикаментозне лікування

Немедикаментозне лікування потрібне майже всім пацієнтам із підвищеною сечовою кислотою. Воно допомагає знизити навантаження на нирки та зменшити ризик ускладнень.

Основні кроки:

• пити достатньо води, орієнтовно 2–2,5 л на добу, якщо немає обмежень через серцеву або ниркову недостатність;
• обмежити продукти з високим вмістом пуринів;
• знизити масу тіла за надмірної ваги;
• відмовитись від алкоголю, особливо пива;
• контролювати артеріальний тиск, глюкозу, ліпіди;
• регулярно перевіряти креатинін, ШКФ і загальний аналіз сечі.

Дієта за гіперурикемії спрямована не на жорсткі заборони, а на зменшення продуктів, які підвищують рівень сечової кислоти. Харчування має бути регулярним, збалансованим і без різких голодувань, тому що швидке схуднення також може підвищувати урати.

У раціоні бажано зробити акцент на овочах, крупах, цільнозернових продуктах, нежирних молочних продуктах, яйцях, достатній кількості води. Рослинні продукти з помірним вмістом пуринів (бобові, шпинат, гриби, цвітна капуста) зазвичай не потребують повного виключення, якщо немає індивідуальних обмежень.

Тривала безсимптомна гіперурикемія може призводити до подагри, сечокам'яної хвороби, уратної нефропатії та погіршення функції нирок. Також підвищена сечова кислота часто поєднується з артеріальною гіпертензією, ожирінням, порушенням обміну глюкози та серцево-судинними ризиками.

Подагра

Подагра виникає, коли кристали урату натрію відкладаються в суглобах і навколишніх тканинах. Вони активують імунну систему, зокрема TLR2/TLR4, NLRP3-інфламасому та IL-1β, що запускає гостре запалення. Типовий прояв — раптовий напад сильного болю, почервоніння, набряку й підвищеної чутливості суглоба. За тривалого перебігу можуть формуватись тофуси та руйнування суглобів.

Сечокам'яна хвороба

Тривале підвищення сечової кислоти може призводити до утворення уратних каменів, які здатні викликати ниркову коліку, біль у попереку та порушення відтоку сечі.

Хронічна хвороба нирок

Підвищена сечова кислота часто спостерігається у хворих на ХХН. Спостережні дані пов'язують гіперурикемію з прогресуванням ХХН і серцево-судинними ризиками, але користь зниження уратів саме для уповільнення хвороби нирок не доведена.

Серцево-судинні захворювання

Гіперурикемія часто поєднується з артеріальною гіпертензією, метаболічним синдромом і серцево-судинними захворюваннями. Ризик метаболічного синдрому зростає зі збільшенням рівня сечової кислоти, а високий рівень сечової кислоти може погіршувати чутливість до інсуліну.

Для запобігання підвищенню сечової кислоти важливо підтримувати здорову масу тіла, пити достатньо води, обмежувати алкоголь, не зловживати м'ясом, субпродуктами та солодкими напоями. Також варто контролювати артеріальний тиск, рівень глюкози, холестерину і креатиніну.

Якщо у вас уже були уратні камені, подагра або ХХН, профілактика має бути індивідуальною. У такому випадку лікар визначає, як часто здавати аналізи та чи потрібне лікування для зниження рівня сечової кислоти.